празникування
ПРАЗНИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. празникува́ти.
Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання у людей, що нібито не вірять в те, во ім’я чого установлені і свята, і обряди (Л. Укр., V, 1956, 426).
Словник української мови (СУМ-11)