празникування

СВЯ́ТО, ПРА́ЗНИК розм. (день або дні урочистого відзначення чогось); СВЯТКУВА́ННЯ, ПРАЗНИКУВА́ННЯ розм. (відзначення свята, якої-небудь урочистої події і т. ін.); ТОРЖЕСТВО́ (заходи на честь визначної події); ГУЛЯ́ННЯ (просто неба, на відкритому просторі). Новорічне свято; Всенародне свято; Родинне свято; Як великого празника було жде вона вістки од свого сина (І. Нечуй-Левицький); Всенародні торжества з нагоди Дня незалежності; Після мітингу до самого вечора на селі грали гармошки, лунали пісні, вирувало народне гуляння (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. празникування — празникува́ння іменник середнього роду святкування розм.  Орфографічний словник української мови
2. празникування — -я, с., розм. Дія за знач. празникувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. празникування — ПРАЗНИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. празникува́ти. Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання у людей, що нібито не вірять в те, во ім'я чого установлені і свята, і обряди (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. празникування — Празникува́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. празникування — ПРАЗНИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. празникува́ти. Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання у людей, що нібито не вірять в те, во ім’я чого установлені і свята, і обряди (Л. Укр., V, 1956, 426).  Словник української мови в 11 томах