праотець

ПРА́ОТЕ́ЦЬ, пра́отця́, ч., заст., уроч. Родоначальник, прабатько.

Кращі картини з батькового флігеля дочки попереносили до себе.. У батька зостався на стіні тільки праотець Ноє з трьома бородатими синами (Н.-Лев., І, 1956, 376);

[Матушка гуменя:] Покаравши наших праотців гріхом смертельним, він [бог] не пожалів свого сина єдинородного, щоб слобонити [звільнити] мир від того гріха (Мирний, V, 1955, 74);

// тільки мн. Предки.

— Моїх синів враги прогнали, ..Невірні гнізда позвивали, Де наші праотці жили! (Граб., І, 1959, 525).

Значення в інших словниках

1. праотець — пра́оте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко; уроч.  Орфографічний словник української мови
2. праотець — Прабатько, прародич, родоначальник; пор. ПРЕДОК.  Словник синонімів Караванського
3. праотець — праотця, ч., заст., уроч. Родоначальник, прабатько. || тільки мн. Предки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. праотець — ПРА́ОТЕ́ЦЬ, пра́отця́, ч., заст., уроч. Родоначальник, прабатько. Кращі картини з батькового флігеля дочки попереносили до себе .. У батька зостався на стіні тільки праотець Ноє з трьома бородатими синами (І.  Словник української мови у 20 томах
5. Праотець — див. Бог  Словник синонімів Вусика
6. праотець — ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст.  Словник синонімів української мови
7. праотець — Праотець, -тця м. Праотецъ. Гн. І. 10. паші праотці на тебе уповали. К. Псал. 50.  Словник української мови Грінченка