працездатний
ПРАЦЕЗДА́ТНИЙ, а, е. Який має здатність працювати.
Кожна працездатна людина повинна брати участь у створенні тих засобів, які необхідні для її життя і діяльності, для добробуту суспільства (Програма КПРС, 1961, 103);
// у знач. ім. Працезда́тний, ного, ч. Людина, здатна працювати.
У кого в сім’ї працездатних чимало та тягло справне, — може і двадцять десятин підняти (Головко, II, 1957, 498).
Працезда́тний вік — період у житті людини, коли вона здатна до праці.
Дітей мали [батьки] багато — чотирнадцять — перемінний склад, з якого залишилося двоє — я й сестра (нині лікар). Решта померли в різний час, майже всі не досягнувши працездатного віку (Довж., І, 1958, 11).
Словник української мови (СУМ-11)