працелюб
ПРАЦЕЛЮ́Б, а, ч. Людина, яка любить працю, вміє добре працювати.
Петро Довженко, батько майбутнього письменника і митця, втілював у собі чимало типових рис українського національного характеру. Діловитий, розважливий у вчинках, відданий родині, був він працелюбом (Вітч., 9, 1964, 126);
— Е, ні, юначе, любов до професії не приходить сама. Тільки працелюбам і допитливим удається зазнати цієї насолоди (Веч. Київ, 8.IX 1967, 2).
Словник української мови (СУМ-11)