працюючий
ПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до працюва́ти.
Крізь суцільне стугоніння чути, як розмірено, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б’ють німецькі самоходи (Гончар, III, 1959, 365);
Стояло лише прозоре гудіння працюючих на яблуневому цвіті бджіл (Ю. Янов., II, 1954, 117);
// У знач. прикм.
Вона вже всею душею віддалася й собі праці, щоб розбудити море працюючого жіноцтва (Еллан, II, 1958, 9);
// у знач. ім. Працю́ючий, чого, ч. Той, хто трудиться; працівник.
Він думи плакав Нашими сльозами! Одним працюючим складав Сумливі гами (Ю. Янов., V, 1959, 67);
В змаганні за комуністичну працю уже тепер бере участь кожен другий працюючий, величезна кількість цехів, відділів, змін і дільниць (Ком. Укр., 9, 1965, 30).
Словник української мови (СУМ-11)