працюючий
ПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до працюва́ти.
Крізь суцільне стугоніння чути, як розмірено, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б’ють німецькі самоходи (Гончар, III, 1959, 365);
Стояло лише прозоре гудіння працюючих на яблуневому цвіті бджіл (Ю. Янов., II, 1954, 117);
// У знач. прикм.
Вона вже всею душею віддалася й собі праці, щоб розбудити море працюючого жіноцтва (Еллан, II, 1958, 9);
// у знач. ім. Працю́ючий, чого, ч. Той, хто трудиться; працівник.
Він думи плакав Нашими сльозами! Одним працюючим складав Сумливі гами (Ю. Янов., V, 1959, 67);
В змаганні за комуністичну працю уже тепер бере участь кожен другий працюючий, величезна кількість цехів, відділів, змін і дільниць (Ком. Укр., 9, 1965, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- працюючий — працю́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- працюючий — Працюючий — що (котрий, який) працює — трудящий, трудівник, трудар, трудовик, працівник Слово працюючий трапляється в значеннях активного дієприкметника («Працюючий на новому верстаті робітник не був добре обізнаний із його властивостями»)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- працюючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до працювати. || у знач. прикм. || у знач. ім. працюючий, -чого, ч. Той, хто трудиться; працівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- працюючий — ПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. Який займається трудовою діяльністю, перебуває десь на роботі, на службі. Крізь суцільне стугоніння чути, як розмірено, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б'ють німецькі самоходи (О. Словник української мови у 20 томах