працюючий

ПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е.

Який займається трудовою діяльністю, перебуває десь на роботі, на службі.

Крізь суцільне стугоніння чути, як розмірено, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б'ють німецькі самоходи (О. Гончар);

Стояло лише прозоре гудіння працюючих на яблуневому цвіті бджіл (Ю. Яновський);

Вона вже всею душею віддалася й собі праці, щоб розбудити море працюючого жіноцтва (В. Еллан-Блакитний);

// у знач. ім. працю́ючий, чого, ч. Той, хто трудиться; працівник.

Він думи плакав Нашими сльозами! Одним працюючим складав Сумливі гами (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. працюючий — працю́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. працюючий — Працюючий — що (котрий, який) працює — трудящий, трудівник, трудар, трудовик, працівник Слово працюючий трапляється в значеннях активного дієприкметника («Працюючий на новому верстаті робітник не був добре обізнаний із його властивостями»)... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. працюючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до працювати. || у знач. прикм. || у знач. ім. працюючий, -чого, ч. Той, хто трудиться; працівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. працюючий — ПРАЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до працюва́ти. Крізь суцільне стугоніння чути, як розмірено, з нещадною невтомністю працюючих верстатів, б’ють німецькі самоходи (Гончар, III, 1959, 365)... Словник української мови в 11 томах