прибор
ПРИБО́Р, у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання.
Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (Ільч., Серце жде, 1939, 114);
У кімнаті викладачів на столі — порцеляновий письмовий прибор (Вол., Наддн. висоти, 1953, 146);
Прибор для гоління;
// Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині.
— Сюди, сюди, прошу вас, Галино Андріївно! — і показала [куховарка] на окремий столик, на якому стояли два прибори (Крот., Сини.., 1948, 54);
На покуті великий стіл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловік на десять (Головко, II, 1957, 44).
Словник української мови (СУМ-11)