прибор
ПРИБО́Р, у, ч.
Комплект, набір предметів для певного використання.
Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (О. Ільченко);
У кімнаті викладачів на столі – порцеляновий письмовий прибор (І. Волошин);
Прибор для гоління;
// Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині.
– Сюди, сюди, прошу вас, Галино Андріївно! – і показала [куховарка] на окремий столик, на якому стояли два прибори (Є. Кротевич);
На покуті великий стіл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловік на десять (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)