прибор
ПРИБО́Р, у, ч.
Комплект, набір предметів для певного використання.
Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (О. Ільченко);
У кімнаті викладачів на столі – порцеляновий письмовий прибор (І. Волошин);
Прибор для гоління;
// Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині.
– Сюди, сюди, прошу вас, Галино Андріївно! – і показала [куховарка] на окремий столик, на якому стояли два прибори (Є. Кротевич);
На покуті великий стіл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловік на десять (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прибор — прибо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прибор — -у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Прибор для гоління. || Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибор — Прилад, (посуду) набір, див. гарнітура Словник чужослів Павло Штепа
- прибор — НАБІ́Р (сукупність предметів, перев. однорідних, які разом становлять щось ціле); КОМПЛЕ́КТ (повний набір яких-небудь предметів); ПРИБО́Р (перев. для їди та пиття); ГАРНІТУ́Р (звичайно меблів, білизни); КУВЕ́РТ заст. (столовий набір для однієї особи). Словник синонімів української мови
- прибор — ПРИБО́Р, у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (Ільч., Серце жде, 1939, 114); У кімнаті викладачів на столі — порцеляновий письмовий прибор (Вол., Наддн. Словник української мови в 11 томах