прибор
НАБІ́Р (сукупність предметів, перев. однорідних, які разом становлять щось ціле); КОМПЛЕ́КТ (повний набір яких-небудь предметів); ПРИБО́Р (перев. для їди та пиття); ГАРНІТУ́Р (звичайно меблів, білизни); КУВЕ́РТ заст. (столовий набір для однієї особи). Косметичний набір; Набір грамофонних платівок; Оркестр — у повному комплекті срібних інструментів — негайно вирушив вітати.. подружжя (Ю. Смолич); Перед кожним гостем були поставлені окремий прибор і тарілка (В. Гжицький); (Неоніла:) Оцей столовий гарнітур червоного дерева обійшовся нам у п'ятнадцять тисяч (В. Собко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прибор — прибо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прибор — -у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Прибор для гоління. || Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибор — Прилад, (посуду) набір, див. гарнітура Словник чужослів Павло Штепа
- прибор — ПРИБО́Р, у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (О. Ільченко); У кімнаті викладачів на столі – порцеляновий письмовий прибор (І. Словник української мови у 20 томах
- прибор — ПРИБО́Р, у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (Ільч., Серце жде, 1939, 114); У кімнаті викладачів на столі — порцеляновий письмовий прибор (Вол., Наддн. Словник української мови в 11 томах