прибулець
ПРИБУ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто прибув; захожа людина; пришелець.
Громада в’язнів мішається з юрбою прибульців (Л. Укр., II, 1951, 480);
Холодок залив йому всі груди і підступився до горла, як тільки вступив до хижі невідомий прибулець (Загреб., Диво, 1968, 45);
*У порівн. Бронек — дев’ятикласник, син директора школи, стояв з папірцем у руці, нереальний, як прибулець зі сну (Гончар, Циклон, 1970, 164).
Словник української мови (СУМ-11)