привластити
ПРИВЛАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех., рідко. Те саме, що привла́снити.
[Орфей:] Мені самому казкою здається, ..що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Л. Укр., І, 1951, 446).
Словник української мови (СУМ-11)