приворот

ПРИВОРО́Т, у, ч., також у сполуч. із сл. зілля. За народними повір’ями — те, що має чаклунську силу.

— Коли ти така розумна, — звернулась вона до перекупки, — то в тебе либонь і привороту можна купити (Л. Укр., III, 1952, 714);

Крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. — Так і так, мовляв, бабусю.. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! (Забіла, У.. світ, 1960, 131);

*У порівн. Це все той Леонтович, що взяв нашу молодість у солодкий свій полон, що немов уві сні дав понюхати нам рідної пісні, як того зілля-привороту (Сміл., Сад, 1952, 84).

Значення в інших словниках

1. приворот — приворо́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. приворот — -у, ч., також у сполуч. зі сл. зілля. Те, що зачаровує, має магічну силу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приворот — ПРИВОРО́Т, у, ч., також у сполуч. зі сл. зілля. За народними повір'ями – те, що має чаклунську силу. – Коли ти така розумна, – звернулась вона до перекупки, – то в тебе либонь і привороту можна купити (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. приворот — ЧА́РИ (магічні засоби, за допомогою яких нібито можна вплинути на людину й природу), ЧАР, ПРИВОРО́Т, ЧАР-ЗІ́ЛЛЯ, ЗІ́ЛЛЯ (чарівна рослина); ДАННЯ́ заст. (знахарський напій).  Словник синонімів української мови
5. приворот — Приворот, -ту м. раст. Veronica Chamaedrys L. Мил. М. 26.  Словник української мови Грінченка