приворот

ЧА́РИ (магічні засоби, за допомогою яких нібито можна вплинути на людину й природу), ЧАР, ПРИВОРО́Т, ЧАР-ЗІ́ЛЛЯ, ЗІ́ЛЛЯ (чарівна рослина); ДАННЯ́ заст. (знахарський напій). Та вийняла (Маруся) з-за пазухи Циганчині чари, Та скликала річчю-словом Із трьох країв хмари (Л. Боровиковський); Як поїхав козаченько яром, — Перелита доріженька чаром (пісня); (Хома:) Баба зна такий приворот, що й лютого ворога заставить цуциком бігати (М. Старицький); А потім якось дав їм сіна, а те сіно виявилось чар-зіллям, і коні султанські, попробувавши, одразу на мову здобулися (О. Гончар); Ой є в мене таке зілля близько перелазу; Як дам тобі напитися, забудеш одразу (пісня); Ой чи мені, любку, дання, чи мені сухоти? Нема мені вночі спання, ані вдень роботи (коломийка).

Значення в інших словниках

1. приворот — приворо́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. приворот — -у, ч., також у сполуч. зі сл. зілля. Те, що зачаровує, має магічну силу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приворот — ПРИВОРО́Т, у, ч., також у сполуч. зі сл. зілля. За народними повір'ями – те, що має чаклунську силу. – Коли ти така розумна, – звернулась вона до перекупки, – то в тебе либонь і привороту можна купити (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. приворот — ПРИВОРО́Т, у, ч., також у сполуч. із сл. зілля. За народними повір’ями — те, що має чаклунську силу. — Коли ти така розумна, — звернулась вона до перекупки, — то в тебе либонь і привороту можна купити (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. приворот — Приворот, -ту м. раст. Veronica Chamaedrys L. Мил. М. 26.  Словник української мови Грінченка