приворот

ПРИВОРО́Т, у, ч., також у сполуч. зі сл. зілля.

За народними повір'ями – те, що має чаклунську силу.

– Коли ти така розумна, – звернулась вона до перекупки, – то в тебе либонь і привороту можна купити (Леся Українка);

Крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. – Так і так, мовляв, бабусю .. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! (Н. Забіла);

* У порівн. Це все той Леонтович, що взяв нашу молодість у солодкий свій полон, що немов уві сні дав понюхати нам рідної пісні, як того зілля-привороту (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. приворот — приворо́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. приворот — -у, ч., також у сполуч. зі сл. зілля. Те, що зачаровує, має магічну силу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приворот — ЧА́РИ (магічні засоби, за допомогою яких нібито можна вплинути на людину й природу), ЧАР, ПРИВОРО́Т, ЧАР-ЗІ́ЛЛЯ, ЗІ́ЛЛЯ (чарівна рослина); ДАННЯ́ заст. (знахарський напій).  Словник синонімів української мови
4. приворот — ПРИВОРО́Т, у, ч., також у сполуч. із сл. зілля. За народними повір’ями — те, що має чаклунську силу. — Коли ти така розумна, — звернулась вона до перекупки, — то в тебе либонь і привороту можна купити (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. приворот — Приворот, -ту м. раст. Veronica Chamaedrys L. Мил. М. 26.  Словник української мови Грінченка