привітати

ПРИВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. і без додатка. Док. до віта́ти 1-4.

Сидимо коло воріт. То з тим перемовимо, то з другим, — спитаємо, привітаємо, а Чайчиха мовчки сидить (Вовчок, І, 1955, 261);

Він привітав Дороша кивком голови (Тют., Вир, 1964, 196);

Промчавшись конем мимо Ясногорської та Черниша, Маковей привітав і їх щасливою новиною: — Прагу визволено! (Гончар, III, 1959, 445);

Вихід «Енеїди» в перекладі І Бражніна, добре оформленої і з скромним за розміром, але вельми корисним тлумачним «апаратом», можна і слід привітати (Рильський, IX, 1962, 112);

Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину (Шевч., І, 1963, 51);

[Микита:] А що, пане Саво, мабуть, несподівані гості приїхали? Чим їх привітаєш? (Кост., І, 1967, 198);

*Образно. Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Шевч., І, 1963, 310).

Значення в інших словниках

1. привітати — привіта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привітати — -аю, -аєш, перех. і без додатка. Док. до вітати 1-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привітати — ПРИВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, кого і без дод. Док. до віта́ти 1–4. Сидимо коло воріт. То з тим перемовимо, то з другим, – спитаємо, привітаємо, а Чайчиха мовчки сидить (Марко Вовчок); Він привітав Дороша кивком голови (Григорій Тютюнник)...  Словник української мови у 20 томах
4. привітати — ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), ЗДОРО́ВИТИ розм., ГРАТУЛЮВА́ТИ кому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. привітати — Привіта́ти, -та́ю, -та́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. привітати — Привіта́ти, -та́ю, -єш гл. Принять, привѣтствовать. От воно і вклонилось, і привітало мене чепурненько. МВ. І. 18. Тую галеру із грізної гармати, привітайте, гостинця їй дайте. Лукаш.  Словник української мови Грінченка