приговірка

ПРИГОВІ́РКА, ПРИГОВО́РКА, и, ж., розм., рідко.

1. Те саме, що пригові́р 1.

Сипле [Тьоркін] жарти, приговірки. Сам же й вусом не моргне (Воскр., Взагалі.., 1948, 122);

[Терпилиха:] Оттак все вона — приговорками та одговорками і вивертається (Котл., II, 1953, 20).

2. Те саме, що при́казка.

Трухнув [опришок] головою, повторяючи свою любиму приговірку: — Все байка — коби лиш ми здорові! (Хотк., II, 1966, 126);

От з такого-то Пархімового снідання пішла меж людей і приговорка (Кв.-Осн., II, 1956, 477).

Значення в інших словниках

1. приговірка — пригові́рка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. приговірка — див. приказка  Словник синонімів Вусика
3. приговірка — приговорка, -и, ж., розм., рідко. 1》 Те саме, що приговір 1). 2》 Те саме, що приказка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приговірка — див. поговірка  Словник чужослів Павло Штепа
5. приговірка — ПРИГОВІ́РКА, ПРИГОВО́РКА, и, ж., розм., рідко. 1. Те саме, що пригові́р 1. Сипле [Тьоркін] жарти, приговірки. Сам же й вусом не моргне (С. Воскрекасенко); [Терпилиха:] Оттак все вона – приговорками та одговорками і вивертається (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
6. приговірка — ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм.  Словник синонімів української мови
7. приговірка — Приговірка, -ки ж. = приповідка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка