призначатися
ПРИЗНАЧА́ТИСЯ, а́ється, недок.
1. Мати певне призначення, служити для чого-небудь.
Ми увійшли до ванькирчика, бідно вмебльованого двома тапчанами, сільської роботи ослончиками і великим столом, один кінець якого служив для писання, а другий призначався для всяких хазяйських потреб (Коцюб., І, 1955, 254);
Електричні повітряні лінії призначаються для передавання електричної енергії по проводах від місця її вироблення до місць споживання (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 6);
Призначалася комора для зберігання запасів зерна, цінного господарчого інвентаря та речей вжитку (Дерев. зодч. Укр., 1949, 23);
// Бути розрахованим на певний спосіб використання.
Так як вона [п’єса «Лимерівна»] непризначалася для кону, то, певне, і Вам і Миколаєві Карповичеві прийдеться чимало попрацювати, щоб її пригнати до сього (Мирний, V, 1955, 370);
// Бути розрахованим на кого-небудь.
Секретар парторганізації Корній Іванович першу вступну лекцію і кілька загальноприродничих виговорив собі: вони насамперед призначалися для сектантів (Вол., Місячне срібло, 1961, 289).
2. Належати кому-небудь.
Весталки — це колись були такі жінки, які призначалися богові, тобто, власне, не богові, а його жерцям (Вишня, І, 1956, 454);
// безос. Мати здійснювати що-небудь.
Чого бунтується вона [чайка]? Що сама, що без табуна? А призначалось їй прожити в білокрилій зграї (Мушк., Серце.., 1962, 123).
3. Пас. до признача́ти.
— Тричі призначався твій звіт, і тричі ти не з’являвся, зривав збори (Шиян, Баланда, 1957, 93);
Редакція літературних органів партії призначається з’їздом партії і функціонує до наступного з’їзду (Ленін, 8, 1970, 224).
Словник української мови (СУМ-11)