призначатися
ПРИЗНАЧА́ТИСЯ для чого (виконувати певне призначення, функцію), СЛУЖИ́ТИ для чого, чим, СЛУГУВА́ТИ для чого, чим, ПРА́ВИТИ за що, чим, НАЗНАЧА́ТИСЯ заст.; ВІДВО́ДИТИСЯ також кому (перев. для користування). Ми увійшли до ванькирчика, бідно вмебльованого двома топчанами, сільської роботи ослончиками і великим столом, один кінець якого служив для писання, а другий призначався для всяких хазяйських потреб (М. Коцюбинський); Гвинт і зело, Лезо і дуло, Все, що дише й горить У полі, в майстерні, в слові, Має служить Робітникові! (М. Рильський); Зайшли в Саїдів кабінет, що разом і за світлицю, і за спочивальню правив йому (І. Ле); Треба перше всього усі гроші докупи зібрати та тоді їх і заслати в громаду "Учитель", куди вони і спершу назначалися (Панас Мирний); В цій кімнаті інколи місцеве начальство частувало відповідальних командировочних.. А найчастіше ця кімната відводилась для шахтарських оказій (М. Ю. Тарновський).
СУДИ́ТИСЯ безос., кому, чому і з інфін. (внаслідок обставин якихось дій, подій і т. ін. ставати неминучим у чиємусь житті), ПРИЗНАЧА́ТИСЯ рідше, ВИПАДА́ТИ (НА ДО́ЛЮ). Не всім однакова судилась в світі доля (Л. Глібов); Сергію не судилося повернутися до рідних місць (Д. Бедзик); Чого бунтується вона (чайка)? Що сама, що без табуна? А призначалось їй прожити в білокрилій зграї (Ю. Мушкетик); (Кассандра:) Вона лиш те чинити мусить, що їй на долю випало (Леся Українка).
Словник синонімів української мови