приказування

ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прика́зувати 1.

— Що сталося, Мартинку? — запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Ле, Хмельницький, І, 1957, 131).

Значення в інших словниках

1. приказування — прика́зування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. приказування — -я, с. Дія за знач. приказувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приказування — ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прика́зувати 1. – Що сталося, Мартинку? – запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. приказування — Прика́зування, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. приказування — Приказування, -ня с. Приговоръ, приговорка.  Словник української мови Грінченка