1. Словник української мови в 11 томах

приказування

ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прика́зувати 1.

— Що сталося, Мартинку? — запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Ле, Хмельницький, І, 1957, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приказування — прика́зування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. приказування — -я, с. Дія за знач. приказувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приказування — ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прика́зувати 1. – Що сталося, Мартинку? – запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. приказування — Прика́зування, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. приказування — Приказування, -ня с. Приговоръ, приговорка. Словник української мови Грінченка