приказування
ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. прика́зувати 1.
– Що сталося, Мартинку? – запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приказування — прика́зування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- приказування — -я, с. Дія за знач. приказувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- приказування — Прика́зування, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приказування — ПРИКА́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прика́зувати 1. — Що сталося, Мартинку? — запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Ле, Хмельницький, І, 1957, 131). Словник української мови в 11 томах
- приказування — Приказування, -ня с. Приговоръ, приговорка. Словник української мови Грінченка