1. Словник української мови у 20 томах

приказний

ПРИКА́ЗНИЙ, а, е, іст.

Прикм. до прика́з 1.

В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі, а разом з нею зміцнювалася самодержавна влада царя (з наук. літ.);

// Який служив у приказі.

Коваль тим часом вліз у багнюку, обійшов з усіх боків карету, під низ заглянув, позбирав каламарі та пера, приказним дякам віддав (Н. Рибак);

Критик звертає особливу увагу на змальовані в повісті картини хабарництва і свавілля приказних дяків Московської Русі XVII ст (з наук. літ.);

// у знач. ім. прика́зний, ного, ч. Той, хто служив у приказі.

А там приказні, що охочі самі грошики лупити, а тутечка вони б що-небудь дали, що хоч би постояти біля Галочки (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приказний — прика́зний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. приказний — -а, -е, іст. Прикм. до приказ 1). || Який служив у приказі. || у знач. ім. приказний, -ного, ч. Той, хто служив у приказі. Приказний крючок зневажл. — чиновник, писар приказу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приказний — ПРИКА́ЗНИЙ, а, е, іст. Прикм. до прика́з 1. В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі, а разом з нею зміцнювалася самодержавна влада царя (Іст. УРСР, І, 1953, 214); // Який служив у приказі. Словник української мови в 11 томах