прикореневий
ПРИКОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. Який росте близько біля кореня (про листя, пагони).
У дорослих дерев проріджують загущені крони, вирізують поламані, хворі і сухі гілки, а також прикореневу поросль (Хлібороб Укр., 1, 1963, 33);
Спочатку шпинат розвиває густу розетку прикореневих листків. В цій фазі листя використовується для споживання (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 241);
// Який знаходиться навколо коріння.
Обробляючи насіння цукрових буряків азотобактерином, ми сприяємо розвитку азотобактера в грунті в прикореневій зоні (Нові спос. вирощ . буряків, 1956, 108).
Словник української мови (СУМ-11)