прикоренок
ПРИКОРЕ́НОК, нка, ч. Те саме, що при́корень.
Учора ввечері надумався було [Семен] написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Сміл., Зустрічі, 1936, 104).
Словник української мови (СУМ-11)