прикоренок

ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Яновський); Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня (Г. Епік); Надумався було (Семен) написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Л. Смілянський); Гепнув (Іван) головою до якогось відземка (Лесь Мартович). — Пор. сто́вбур.

Значення в інших словниках

1. прикоренок — при́коренок іменник чоловічого роду прикоре́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прикоренок — -нка, ч. Те саме, що прикорень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикоренок — ПРИКОРЕ́НОК, нка, ч. Те саме, що при́корень. Учора ввечері надумався було [Семен] написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, – не давалася (Л. Смілянський).  Словник української мови у 20 томах
4. прикоренок — ПРИКОРЕ́НОК, нка, ч. Те саме, що при́корень. Учора ввечері надумався було [Семен] написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Сміл., Зустрічі, 1936, 104).  Словник української мови в 11 томах