прикорень

ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Яновський); Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня (Г. Епік); Надумався було (Семен) написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Л. Смілянський); Гепнув (Іван) головою до якогось відземка (Лесь Мартович). — Пор. сто́вбур.

Значення в інших словниках

1. прикорень — при́корень іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прикорень — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. прикорень — -рня, ч. 1》 Частина стовбура біля кореня. || Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок. 2》 Частина стебла трав'янистої рослини біля кореня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прикорень — ПРИ́КОРЕНЬ, рня, ч. 1. Частина стовбура біля кореня. Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня, гойднулося і покірно віддало йому [вітрові] кілька гілок одразу (Г. Епік); // Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок.  Словник української мови у 20 томах
5. прикорень — При́корень, -корня; -корні, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прикорень — ПРИ́КОРЕНЬ, рня, ч. 1. Частина стовбура біля кореня. Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня, гойднулося і покірно віддало йому [вітрові] кілька гілок одразу (Епік, Тв., 1958, 165); // Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок.  Словник української мови в 11 томах
7. прикорень — Прикорень, -рня м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138. 2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.  Словник української мови Грінченка