прикорень
Прикорень, -рня
м.
1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138.
2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.
Словник української мови ГрінченкаПрикорень, -рня
м.
1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138.
2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.
Словник української мови Грінченка