прикурювати

ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін.

Вартовий ще раз свиснув.. і почав прикурювати люльку (Ірчан, II, 1958, 87);

Дідок прикурює од його цигарки (Головко, І, 1957, 449);

Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку і, смачно затягшися, пихнув синім димом (Головко, II, 1957, 102).

◊ Дава́ти (да́ти) прикури́ти кому, фам. — дошкульно провчати кого-небудь за щось.

— Та хіба ж то люди, Докіє. То виродки.. Скоро Заруба, як кажуть хлопці, їм дасть прикурить… (Кучер, Трудна любов, 1960, 56);

— А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже орудує як… — Правда, що мала, а вже дає прикурить Перегуді.., теперечки і пальця в рот їй не поклади (Кучер, Прощай.., 1957, 234).

Значення в інших словниках

1. прикурювати — прику́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прикурювати — -юю, -юєш, недок., прикурити, -курю, -куриш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Давати прикурити кому фам. — дошкульно провчати кого-небудь за щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикурювати — ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що і без дод. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Вартовий ще раз свиснув .. і почав прикурювати люльку (Мирослав Ірчан); Дідок прикурює од його цигарки (А.  Словник української мови у 20 томах
4. прикурювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти.  Словник синонімів української мови