прикурювати
ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін.
Вартовий ще раз свиснув.. і почав прикурювати люльку (Ірчан, II, 1958, 87);
Дідок прикурює од його цигарки (Головко, І, 1957, 449);
Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку і, смачно затягшися, пихнув синім димом (Головко, II, 1957, 102).
◊ Дава́ти (да́ти) прикури́ти кому, фам. — дошкульно провчати кого-небудь за щось.
— Та хіба ж то люди, Докіє. То виродки.. Скоро Заруба, як кажуть хлопці, їм дасть прикурить… (Кучер, Трудна любов, 1960, 56);
— А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже орудує як… — Правда, що мала, а вже дає прикурить Перегуді.., теперечки і пальця в рот їй не поклади (Кучер, Прощай.., 1957, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикурювати — прику́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прикурювати — -юю, -юєш, недок., прикурити, -курю, -куриш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Давати прикурити кому фам. — дошкульно провчати кого-небудь за щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикурювати — ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що і без дод. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Вартовий ще раз свиснув .. і почав прикурювати люльку (Мирослав Ірчан); Дідок прикурює од його цигарки (А. Словник української мови у 20 томах
- прикурювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти. Словник синонімів української мови