1. Словник синонімів української мови

прикурювати

ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти. Стежив (Махтей), як комнезамівці й активісти скручували цигарки, припалювали їх, сповнюючи кімнату їдким махорочним димом (А. Шиян); Присвічує (Круп'як) цигарку в руках (М. Стельмах); Міліціонери трималися перед Рибалком, як рівні, сиділи й курили з ним, прикурюючи від одного сірника (І. Багряний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикурювати — прику́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прикурювати — -юю, -юєш, недок., прикурити, -курю, -куриш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Давати прикурити кому фам. — дошкульно провчати кого-небудь за щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикурювати — ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що і без дод. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Вартовий ще раз свиснув .. і почав прикурювати люльку (Мирослав Ірчан); Дідок прикурює од його цигарки (А. Словник української мови у 20 томах
  4. прикурювати — ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Вартовий ще раз свиснув.. Словник української мови в 11 томах