1. Словник української мови у 20 томах

прикурювати

ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що і без дод.

Розпалювати цигарку, люльку і т. ін.

Вартовий ще раз свиснув .. і почав прикурювати люльку (Мирослав Ірчан);

Дідок прикурює од його цигарки (А. Головко);

Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку і, смачно затягшися, пихнув синім димом (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикурювати — прику́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прикурювати — -юю, -юєш, недок., прикурити, -курю, -куриш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Давати прикурити кому фам. — дошкульно провчати кого-небудь за щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикурювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти. Словник синонімів української мови
  4. прикурювати — ПРИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. і без додатка. Розпалювати цигарку, люльку і т. ін. Вартовий ще раз свиснув.. Словник української мови в 11 томах