примиряти
ПРИМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИМИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., перех.
1. Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду.
Насувалася сварка, та втрутився Кудрявець і почав примиряти [Канушевича і Тугая] (Коцюба, Нові береги, 1959, 340);
Насті давно хотілося примирити невістку з чоловіком, вона скілько раз запрохувала її до себе (Мирний, IV, 1955, 69);
Примирив усіх [парубків] Максим Кривоніс, який досі тільки споглядав їхню сварку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 34);
// Сприяти встановленню мирних стосунків, злагоді.
Цей букет тільки й примирював її трохи з Денисом (Сенч., Опов., 1959, 173).
2. Згладжувати суперечності між ким-, чим-небудь.
Як не можна примирити інтереси робітничого класу і буржуазії, так не можна об’єднати соціалістичну і буржуазну демократію (Ком. Укр., 7, 1970, 88);
Для нього [пана] весна — це нові чутки про розподіл землі, це спаші на його нивах і луках, це задавнена ворожнеча між паном, і мужиком, яку, певне, не примирить і страшний суд (Стельмах, І, 1962, 353);
// Знаходити щось спільне, якусь відповідність, узгоджувати що-небудь з чимсь.
[Микита:] Так, хто в житті захоче кривду чорну З найвищим благом якось примирить, Того нещадно змелють божі жорна… (Коч., П’єси, 1951, 75);
Вся робота німецьких літераторів полягала виключно в тому, щоб примирити нові французькі ідеї з своєю старою філософською совістю.. (Комун. маніф., 1963, 55);
// Змушувати змінити негативне ставлення до чого-небудь на позитивне.
Почалося тренування, і Еріка зрозуміла, що Шіллінга недаремно вважали в Америці за одного з кращих спеціалістів цієї справи. Така система роботи сподобалась Еріці, але нітрохи не примирила її з Америкою (Собко, Стадіон, 1954, 133).
3. Сприяти умиротворенню, заспокоєнню, робити лагідним кого-небудь.
Пісня примирювала людей. За півгодини Мартин поліз до Остапа цілуватися (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 137).
Словник української мови (СУМ-11)