примиряти

примиря́ти

-яю, -яєш і рідко примирювати, -юю, -юєш, недок., примирити, -мирю, -мириш, док., перех.

1》 Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду.

|| Сприяти встановленню мирних стосунків, злагоді.

2》 Згладжувати суперечності між ким-, чим-небудь.

|| Знаходити щось спільне, якусь відповідність, узгоджувати що-небудь із чимсь.

|| Змушувати змінити негативне ставлення до чого-небудь на позитивне.

3》 Сприяти умиротворенню, заспокоєнню, робити лагідним кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. примиряти — примиря́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. примиряти — ПРИМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИМИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., кого, що. 1. Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду.  Словник української мови у 20 томах
3. примиряти — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь...  Словник синонімів української мови
4. примиряти — ПРИМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИМИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., перех. 1. Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду.  Словник української мови в 11 томах
5. примиряти — Примиря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. примири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Ладить, поладить, мириться, помириться.  Словник української мови Грінченка