примиряти

ПРИМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРИМИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., кого, що.

1. Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду.

Насувалася сварка, та втрутився Кудрявець і почав примиряти [Канушевича і Тугая] (Г. Коцюба);

Насті давно хотілося примирити невістку з чоловіком, вона скілько раз запрохувала її до себе (Панас Мирний);

Примирив усіх [парубків] Максим Кривоніс, який досі тільки споглядав їхню сварку (П. Панч);

// Сприяти встановленню мирних стосунків, злагоді.

Цей букет тільки й примирював її трохи з Денисом (І. Сенченко).

2. Згладжувати суперечності між ким-, чим-небудь.

Оце ті міркування, що примиряють мене з невигодами нашого життя, які походять здебільшого від консервативності нашої психіки (В. Підмогильний);

// Знаходити щось спільне, якусь відповідність, узгоджувати що-небудь з чимось.

[Микита:] Так, хто в житті захоче кривду чорну З найвищим благом якось примирить, Того нещадно змелють божі жорна... (І. Кочерга).

3. Сприяти умиротворенню, заспокоєнню, робити лагідним кого-небудь.

Пісня примирювала людей. За півгодини Мартин поліз до Остапа цілуватися (М. Ю. Тарновський).

Словник української мови (СУМ-20)