примножувач

ПРИМНО́ЖУВАЧ, а, ч., книжн. Той, хто примножує, збагачує що-небудь.

Не для красного слова мовиться: народ — творець історії. Він є таким насправді — в силу свого історичного покликання, свого буття, своєї ролі примножувача суспільних багатств і перетворювача суспільних відносин (Рад. Укр., 15.IV 1964, 1);

Письменник [П. Панч] є глибоким знавцем української народно-поетичної творчості, невтомним примножувачем багатств рідної мови (Рад. літ-во, 7, 1966, 66).

Значення в інших словниках

1. примножувач — примно́жувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. примножувач — -а, ч., книжн. Той, хто примножує, збагачує що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примножувач — ПРИМНО́ЖУВАЧ, а, ч., книжн. Той, хто примножує, збагачує що-небудь. Письменник П. Панч є глибоким знавцем української народно-поетичної творчості, невтомним примножувачем багатств рідної мови (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах