примусом
ПРИ́МУСОМ, присл., рідко. Застосовуючи силу, насильство.
Він підвів Варвару до ослона і примусом посадовив її (Смолич, День.., 1950, 282);
[Катерина:] Одна дівчина мені розповідала, що Галушка примусом хоче видати дочку за якогось спекулянта (Корн., П’єси, 1947, 280);
Феодал примусом удержував його [селянина] на своїй землі, легко вдаючись навіть до одвертого насильства (Іст. СРСР, І, 1956, 119).
Словник української мови (СУМ-11)