примінитися

ПРИМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док., до кого, перед ким, розм. Знайти підхід, форму стосунків з ким-небудь; пристосуватися.

Примінився [писар] і до голів: який більш хвастає, та величається, та порядки задає, той і не тямить нічого (Кв.-Осн., II, 1956, 264);

Він свою куплю так красно покаже, а продасть — добре, такеньки словом перед жінкою приміниться, такого їй новинок порозказує (Вовчок, І, 1955, 217);

Борідка клиночком, пальто, чи що воно, на ньому, аж поли-скується. А бриль… куховка, неначе. Як ти примінишся до нього, що ти скажеш йому? (Тесл., З книги життя, 1949, 143).

Значення в інших словниках

1. примінитися — приміни́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примінитися — -мінюся, -мінишся, док., до кого, перед ким, розм. Знайти підхід, форму стосунків із ким-небудь; пристосуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примінитися — ПРИМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док., до кого, перед ким, заст. Знайти підхід, форму стосунків з ким-небудь; пристосуватися. Примінився [писар] і до голів: який більш хвастає, та величається, та порядки задає, той і не тямить нічого (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. примінитися — ПРИСТОСО́ВУВАТИСЯ до кого-чого (перев. про людину — набуваючи відповідних рис, навичок, уміння і т. ін., освоюватися в певних умовах, ставати здатним, звичним до чогось), ПРИЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ПРИЛАДНОВУВАТИСЯ (ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ), ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ...  Словник синонімів української мови
5. примінитися — Приміни́тися см. примінятися.  Словник української мови Грінченка