примір
ПРИМІ́Р, у, ч., розм., заст. Те саме, що при́клад¹
Колгоспний двір усякому двору примір (Укр.. присл.., 1955, 356);
Заохотив мене до писательства також примір товариша Ісидора Пасічинського, котрий ще в нижчій гімназії почав друкувати свої вірші (Фр., І, 1955, 13);
Примір не довго б показати, — Та — цур йому. Нащо чіпать… (Гл., Вибр., 1951, 39).
Словник української мови (СУМ-11)