припрошувати

ПРИПРО́ШУВАТИ і рідко ПРИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш і ПРИПРОША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., перев. з інфін., розм. Те саме, що запро́шувати 2.

Він пригощав гостей.., припрошував їсти, не соромитись (Кучер, Чорноморці, 1956, 502);

Господиня, немолода жінка, мовчки подавала на стіл страву, іноді тільки припрохуючи гостей призволятись (Гр., II, 1963, 315);

Антосьо тим часом налив стакан вина, випив і почав припрошати: — Пийте, браття! (Свидн., Люборацькі, 1955, 124);

З домовитістю доброго господаря він припросив Гречкуна сісти поближче до нього (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 109).

Значення в інших словниках

1. припрошувати — припро́шувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. припрошувати — див. кликати; просити  Словник синонімів Вусика
3. припрошувати — і рідко припрохувати, -ую, -уєш і припрошати, -аю, -аєш, недок., припросити, -ошу, -осиш, док., перех., перев. з інфін., розм. Те саме, що запрошувати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. припрошувати — ПРИПРО́ШУВАТИ і рідко ПРИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш і ПРИПРОША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, перев. з інфін., розм. Те саме, що запро́шувати 2. Він пригощав гостей.., припрошував їсти, не соромитись (В.  Словник української мови у 20 томах
5. припрошувати — Припро́шувати, -шую, -шуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. припрошувати — Припро́шувати, -шую, -єш сов. в. припроси́ти, -шу́, -сиш, гл. Припрашивать, припросить. Усякі наїдки та напитки розношує, кожного сам припрошує. Рудч. Ск. II. 163. Ой ми б закусили, як би нас припросили. Грин. III. 504. Се він знарошне їх налякав, щоб вони припросили його проводити їх. Кв. І. 52.  Словник української мови Грінченка