припізнюватися
ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИПІЗНИ́ТИСЯ, пізню́ся, пі́знишся, док.
1. Прибувати куди-небудь трохи пізніше, ніж треба.
Маринка весь вечір порається біля ляльок, якщо Григорій припізнюється, сама вкладається спати (Мушк., Серце.., 1962, 282);
— Я лиш припізнилася! Пані наказувала не бавитися допізна, а я якраз забавилася! (Коб., II, 1956, 69);
Делегація [колгоспників] припізнилася на районну нараду передовиків (Літ. Укр., 12.IV 1968, 1);
// Наставати пізніше, ніж звичайно.
— Весна припізнилася (Фр., VIII, 1952, 11).
2. Затримуватися де-небудь трохи довше, ніж звичайно.
Тії, що припізнилися за роботою, вертали скорим ходом до села, до хат (У. Кравч., Вибр., 1958, 418);
Іван припізнився дома на обіді, а як вертав, то мусив бігти (Март., Тв., 1954, 359);
«Сказати, що наткнувся на косу… ввечері… хотіли докосить І припізнилися…» (Рильський, Поеми, 1957, 28);
// Затримуватися допізна де-небудь.
То солому закрутивши [буря], Попід стріхою шумить, То в вікно, мов припізнившись, Подорожній торготить (Бор., Тв., 1957, 121);
Грузовик повертався в колгосп з порожніми бідонами з-під молока; дуже припізнились у районі, вже й ніч зайшла, й насувались хмари (Донч., IV, 1957, 225).
3. з чим і без додатка. Не встигати зробити щось своєчасно.
Там орав Неважук під жито. Припізнився, сльота не дала в пору зробити (Март., Тв., 1954, 459);
Сьогодні в комуні перший день молотьби. Трохи припізнились і тепер гарячою працею хочуть наздогнати втрачений час (Донч., І, 1956, 82);
— Хотів підстрелити якогось крижня, та припізнився. Такий з мене мисливець (Стельмах, І, 1962, 455);
// Свідомо робити що-небудь трохи пізніше, ніж треба.
— Не велика біда, якби трохи й припізнилися з благословенням, отче (Ле, Україна, 1940, 154);
Зумисне припізнився трохи з цим листом, чекаючи на обіцяні книжки (Коцюб., III, 1956, 290);
// Здійснюватися трохи пізніше, ніж треба (про що-небудь).
Жнива через дощі трохи припізнилися.
Словник української мови (СУМ-11)