природолюбець
ПРИРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що природолю́б.
Стежкою тою ходять природолюбці літом звиджувати [оглядати] знаний камінь (Фр., VIII, 1952, 223);
Любов до природи привела поета.. до захоплення творчістю великого та благородного природолюбця: Фомін перший у нашій поезії пише вірші і поему про Мічуріна (Мас., Життя.., 1960, 144).
Словник української мови (СУМ-11)