Значення в інших словниках
-
природолюбець —
природолю́бець іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
природолюбець —
[приеродол'убеиц'] -бц'а, ор. -бцеим, м. (на) -бцеив'і/-бц'у, мн. -бц'і, -бц'іў
Орфоепічний словник української мови
-
природолюбець —
ПРИРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що природолю́б. Стежкою тою ходять природолюбці літом звиджувати [оглядати] знаний камінь (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
природолюбець —
ПРИРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що природолю́б. Стежкою тою ходять природолюбці літом звиджувати [оглядати] знаний камінь (Фр., VIII, 1952, 223); Любов до природи привела поета..
Словник української мови в 11 томах