притьмити
ПРИТЬМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. притьмля́ть; док., перех., діал. Притьмарити.
А ніч — мати чорна. Прикриє, притьмить і приголубить (Ірчан, II, 1958, 70);
Жаль притьмив весь вид його, як дим Гіркий (Фр., X, 1954, 200).
Словник української мови (СУМ-11)