прицільний
ПРИЦІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до приці́л 2.
Зброя в порядку, надійний курок. Вірна прицільна лінія… (Шер., Дорога.., 1957, 12);
Припавши головою до прицільної панорами, Семен не цілився вже (Головко, І, 1957, 288);
Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Кучер, Дорога .., 1958, 129);
Вакула опустив на гвинтівці прицільну рамку на двісті (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 573);
// Признач. для наведення на об’єкт.
У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований.. прицільний видошукач (Рад. Укр., 15.І 1964, 1).
∆ Приці́льна пла́нка див. пла́нка.
2. Який здійснюється прицілюванням, наведенням зброї на ціль.
Методом швидкісної прицільної стрільби з мінометів, що його недавно запропонував Черниш, уже зацікавилося вище командування (Гончар, І, 1954, 343);
Ніч впала темна — безмісячна, хмарна осіння ніч, і стрілянина почала вщухати: вести прицільний огонь стало неможливо (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 326).
Словник української мови (СУМ-11)