причепливо
ПРИЧЕ́ПЛИВО, рідко ПРИЧІ́ПЛИВО. Присл. до приче́пливий, причі́пливий 1, 2.
Семен Григорович причепливо оглянув стіл, накритий досвідченим офіціантом (Дмит., Розлука, 1957, 67);
Посміявшись, Степан Іванович заговорив про діла на будові, заговорив, за своїм звичаєм, гостро, я б навіть сказав, причепливо (Жур., Вечір.., 1958, 143);
Кочерга стояв, як завжди, на воротях і причіпливо оглядав човни, які здавали спортсмени (Собко, Матв. затока, 1962, 101);
— Ходім, я вам покажу мої квітки! — сказала Олеся сміливо й причепливо й трохи не потягла його за руку (Н.-Лев., III, 1956, 52).
Словник української мови (СУМ-11)