причинок
ПРИЧИ́НОК, нку, ч., діал.
1. Додаток, доповнення.
Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок: — Можуть нас люди про щось підозрівати (Март., Тв., 1954, 301);
Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (Коцюб., III, 1956, 48);
В р. 1900 я подав у «Записках наукового товариства ім. Шевченка». ще один причинок до пізнання письменської [письменницької] діяльності Івана Вишенського (Фр., XVI, 1955, 429).
2. Причина.
Словник української мови (СУМ-11)