пришіптувати
ПРИШІ́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити пошепки, не на повний голос або злегка шепелявлячи.
Семениха щиро зітхала й пришіптувала: — Гріхи, гріхи! (Март., Тв., 1954, 98);
Сашко все бубонів і пришіптував, оповідаючи сільські новини (Кучер, Трудна любов, 1960, 587);
*Образно. Хвиля весело плюскоче та пеститься до човна. Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона (Фр., X, 1954, 47).
Словник української мови (СУМ-11)